Дощовий початок літа утруднив косовиці на Тячівщині (ФОТО)

​Літо – це не тільки пора відпусток та відпочинку, для більшості селян це, перш за все, час заготівлі сіна для худоби на зиму. Вже більше місяця на Тячівщині триває сінозаготівельний сезон.Більшість дбайливих господарів  почали сінокіс полів після Зелених свят. Хоча з десяток років тому селяни не бралися за косу до Дня св.. Петра і Павла. А причиною не дотримання традицій, звісно ж, є погодні аномалії – тепла пора наступає вже у травні. Щоправда, цьогоріч через надто спекотний, бездощовий  травень хороший врожай трави був під питанням. На щастя, літні місяці виправили ситуацію, рясні дощі наситили землю водою й наповнили живицею траву. Однак ті ж дощі, розповідають селяни, й неабияк  заважали заготовляти сіно. 

У травні  нарікали на спеку, адже сонце геть спалило траву. Але потім почалися дощі – поля зазеленіли. Однак через ці ж таки опади косовиця видалася  нелегкою. Для того, щоб траву добре висушити, потрібно було докласти чимало зусиль. Між дощем «ловили» сонце, розгортали сіно на кілька годин у день, а потім похапцем, як тільки хмарилося, збирали до купи, накривали брезентами та клейонкою. І знову чекали, коли хмари розсіються,  - розповідає дубівчанка Оксана.

Та не всім поталанило між дощами висушити сіно, чимало селян бідкаються, що довелося частину скошеної й недосушеної трави викинути чи спалити. 

Через дощі на початку липня позбувся одних саней сіна (півтонни).  Трава у копицях зіпріла та  покрилася пліснявою, - розповідає з гіркотою пан Іван. - Тішить, що нарешті погода покращилася. Тож будемо з родиною наверстувати згаяне. 

Як зазначають селяни, для того, аби прогодувати одну корову, необхідно заготовити до 7 саней чи 3 тонни сіна. І це за умови, що за літо маржина випасається, а як вона не покидає хліва, то необхідно і більше сухої трави. 

…З самого ранку, поки роса не висохла на сонці, дзвенять гострі коси вправних косарів, залишаючи позаду широкі валки. За ними поспішають жінки та діти з граблями й розбивають накоси. Зазвичай у сінокосах беруть участь всі члени сім’ї. 

Кілька хороших косарів за день можуть скосити до 2 гектарів поля, використовуючи традиційні коси. А якщо скористатись бензокосілками, то з їх допомогою працюється швидше і легше.

Впродовж дня в’ялу траву провертають по кілька разів, аби сонце добре висушило її. Коли пора видається спекотна, то  за півтора дня сіно висушують та  можуть забирати в обороги на довге зберігання.

Дружні сім’ї часто допомагають одна одній у заготовці сіна. Спочатку працюють на полі одного з родичів, потім всі разом допомагають іншому. Однак деяким селянам доводиться наймати робочу силу. Хороший косар за годину роботи бере 50 грн.  А наймана гребіля обійдеться господарям від 150 до 200 грн. за день.   Для заготівлі однієї тонни сушеної трави  необхідно покосити та висушити в середньому 30, а то й 50 соток, в залежності від урожайності . У низинах та на присадибних територіях рослинність пишніша й дозріває швидше, тому її скошують найперше. Зараз же триває заготівельний сезон сіна на високогір’ях. Більшість селян мають поля високо у горах за 7, а то і більше кілометрів від населених пунктів. Тож на сінокоси доводиться виїжджати на тиждень, два. Добрі господарі зводять там хліви та літні кухні чи то пак дачі, як зараз модно говорити, де всією родиною й проживають на час косовиці.

Транспортувати ж готове сіно до хлівів біля осель доводиться  вантажними машинами чи возами. Хто має власні автівки, перевіз сіна обходиться дешевше, хто ж наймає – викладає за одну ходку, залежно від відстані, яку необхідно подолати, та об’єму сіна, який може транспортувати авто чи віз, від двох до чотирьох сотень гривень. 

Часто господарям, у кого багато худоби, доводиться докуповувати сіно. Наразі один віз (півтонни) посушеної трави коштує від 1,5 тис. грн. Однак селяни кажуть, що ближче до зими ціна на сіно зросте. 

Окрім сіна, заготовляють селяни ще й отаву – молоду траву, яка виростає на місці скошеної. Тож косовиця  у селах  району триватиме до осені.










 Л.Білак для Tyachiv.com.ua