Харків – територія відродження України


Сьогодні багатьох українців хвилює одне питання: чи має країна шанс на відродження, чи є вихід із політичного, економічного та соціального глухого кута, в якому ми опинилися? Кожен формулює це питання по-своєму, але суть його одна: в якому напрямку прокладати вектор розвитку країни, на які зразки рівнятися і чи можна пристосувати ці зразки до наших умов?

Не потрібно забувати про те, що славнозвісне сінгапурське диво, китайський прорив чи німецька стабільність базуються, зокрема, на менталітеті громадян цих країн, на соціально-історичних особливостях. Нам потрібно навчитися бачити позитивні приклади реалізації в Україні соціально-економічних технологій інших країн.

І такі приклади насправді є. Ми вже сьогодні можемо споглядати цілі території, що значно випередили в своєму розвитку сусідів. Найяскравіший приклад – це місто Харків, який за останні десять років здійснив успішний якісний стрибок практично в усіх сферах, що характеризують якість життя мегаполісу. Це проявляється насамперед зовні – достатньо приїхати до Харкова, походити його вулицями, прогулятися парками і скверами, зазирнути в під’їзди будинків, скористатися міським транспортом чи зайти в кафе. Впадають в око чистота, численні квітники, нове озеленення, відреставровані фасади, освітлення, що охоплює не лише центральні квартали, а 99% території міста.

Але особливо сильно це можна відчути, поспілкувавшись із харків’янами. Незалежно від своїх партійних симпатій чи антипатій, особистісного ставлення до мера і його команди, городяни практично в унісон говорять про те, що Харків з кожним днем стабільно поліпшується, стає безпечнішим, затишнішим і зручнішим для життя.

І це не лише суб’єктивні оцінки. Харків – єдине місто в Україні, котре має уже чотири нагороди Ради Європи, зокрема головний Приз Європи. Уже сьогодні за рейтингом загальних досягнень Харків є містом 12 зірок, згідно з європейською класифікацією. Так високо оцінена реалізація масштабних проектів з реконструкції інфраструктури міста, будівництва нових об’єктів, таких, наприклад, як центральний міський парк і зоопарк, що ось-ось відкриється. Скарбничці успіху додають ваги масштабні проекти з будівництва метрополітену, найсучаснішого регіонального центру адмінпослуг, надзвичайно технологічного та екологічно безпечного багатофункціонального комплексу з переробки ТПВ.

Сьогодні аргументовано можна говорити про те, що Харків – це успішний проект та успішне місто.

Задумайтесь самі: політичні та економічні умови, в яких перебувають усі міста України, однакові. Фінансові можливості пропорційні чисельності населення. А результати принципово різняться.

На основі цілої низки успішних управлінських рішень, які втілює у життя харківський мер Геннадій Кернес, уже сьогодні можна укладати навчальний посібник з ефективного розвитку міста. Перший і головний пріоритет цього алгоритму: потрібна не лише грамотна та аргументована стратегія – потрібно, щоб цю стратегію зрозуміла і сприйняла міська громада. Не може бути успіху, якщо міська влада та городяни тягнуть віз врізнобіч. Інший чинник успіху полягає у формуванні ефективного менеджменту. Харківська влада, образно кажучи, тримає відкритими для активних і небайдужих фахівців соціальні кар’єрні ліфти. Вмієш, хочеш, готовий взяти відповідальність? Іди, працюй у команді мерії! Але до цього додається і дуже дієва система внутрішнього контролю.

Харківська влада не боїться експериментальних і сміливих рішень. Саме тут першими в Україні ліквідували в 2010 році райради, створивши територіальні адміністрації замість органів безплідних дискусій. У результаті постала ефективна вертикаль управління містом.

Мерія Харкова не впадає у крайнощі, копіюючи чужі моделі розвитку, будь вони тричі «європейськими» чи «сінгапурськими». У муніципальному господарстві міста вдало поєднуються комунальні підприємства та приватні підрядники. Де є велика частка відповідальності мерії, де для попередження потенційних проблем потрібно мати можливість діяти швидко й безпосередньо, там зберігаються КП. Наприклад, у Харкові практично вирішена болюча для всіх міст України проблема застарілого ліфтового господарства. При цьому комунальне ліфтове підприємство тут – це не просто аварійна служба. Фактично це завод, де виробляють власні антивандальні ліфтові кабіни. Триває планова і системна робота з оновлення ліфтового господарства. До речі, через КП створюються стабільні додаткові робочі місця для городян, а зарплата комунальних ліфтовиків, наприклад, удвічі вища за загальноукраїнську середню зарплатню.

За розробку єдиного електронного квитка у місті взялися чи не першими в країні. Заміну труб водогону та каналізації розпочали близько десяти років тому, а після фінансової децентралізації довели планові показники до десятків кілометрів у рік. Тут одночасно підписаний договір з ЄБРР і з Європейським інвестиційним банком про фінансування придбання нового рухомого складу для метрополітену, власними силами виконуються капітальний ремонт і модернізація вагонів, які відслужили вже 35 років.

У вирішенні проблем комунального господарства і полягає власний шлях Харкова, а також його мера Геннадія Кернеса. Тут немає реклами та бажання бездумно копіювати чийсь успішний досвід, що вимагає умов, яких місто не має. Кожна проблема розкладається на десятки складових, і в алгоритм її рішення закладається весь потенціал міста. Харків став своєрідним полігоном для інновацій, які тестуються і адаптуються під реалії України.

Такий досвід потрібно вже розглядати як певну матрицю, що об’єднує і євроскептиків, і єврооптимістів.

Це також є частиною політичної платформи, що єднає довкола прагматичної програми економічного і соціального націоналізму партії «Відродження» здорові сили суспільства. Можливо, соціально-економічне, політичне, технологічне відродження України, на яке націлена політсила, почнеться саме в Харкові. І звідси пошириться на всю країну.

Харків’яни не просто люблять своє місто – вони пишаються ним, пишаються змінами, які відбуваються в ньому. І найголовніше – харків’яни знають, що все це роблять вони самі. Власними руками будують Європу в Україні. А згодом, дивлячись на Харків, і в мешканців інших міст, в українців загалом, з’явиться більше віри в те, що вони самі зможуть здолати всі труднощі, збудувати краще життя у себе вдома, а потім і у всій країні.