На Закарпатті є село, де постійно гримить і блискає


Найперше, з чим знайомить туристів пані Олена Кудря – це діючі дерев’яні церкви Закпараття. Одна з основних родзинок у цьому краї. Бо ж це унікальна культурна спадщина. Людей вражає у них не тільки історія та архітектура, але й те, як закарпатці дбайливо зберігають ці сакральні скарби.



Звісно, на таких екскурсіях люди у захваті. Пані гід пригадує, як в одінй із груп сказали: “Ви нас до раю привели”, пише Укрінформ.


– Я себе почувала Святим Петром, от тільки ключів бракувало. Хоча на початку туру люди скептично налаштовані. Була в мене цікава група – відпочивальники зіркових санаторіїв: чотири капітани далекого плавання з дружинами, господар пароплавства, власник банку та історик. Це люди, які бачили все. Їм просто не було де себе подіти в неділю. І коли я їх садовила в автобус, хтось обмовився, подивимося, мовляв, чим ви нас вразите. Почала я з Горянської ротонди, пам’ятника настільки прекрасного, наскільки й таємничого. Ну, ми вразили. Зокрема, той історик тепер щороку їздить досліджувати ротонду. Він зізнався, що бував у всіх ротондах Європи, навіть у Вірменії, але ужгородська – унікальна.

Ще один “вражаючий” момент був у селі Вишка. Там є гора – Красія, на яку діє півгодинний крісельний підйомник. Я зазвичай підіймаюсь першою, ловлю туристів із крісла і щоразу з тихою насолодою спостерігаю одну й ту ж сцену: “Ну, що, пані Олено, це, звісно, прекрасно, але чи варто було заради цього підйому їхати в таку далечінь? Ну, гори й гори. Як всюди”. Після приблизно такої тиради людина розвертається на 180 градусів, щоб роздивитися панораму і бачить унікальний ландшафт, який називають “закарпатськими пірамідами”. Одразу ж мимовільне – “Ах! Яка краса! Яка досконалість!” Це справді щось неймовірне: цей хребет утворений з рівносторонніх пірамід. Їх по чотири-шість у ряду на одному хребті, й так підряд із десяток хребтів. Це неможливо описати словами, це треба бачити.

Найцікавіше, каже гід, нема конкретних пояснень щодо цього природного утворення. Версій багато, але ця група гір не досліджена геологами жодним чином (так що Великоберезнянщина – це знахідка для науковців, тут зможе захистися не один доктор природничих наук!)