Тячівська ДЮСШ може по праву пишатися своїми вихованцями, адже багато років поспіль тренери всіх спортивних відділень готували у стінах школи талановитих спортсменів, вправних майстрів спорту, переможців, справжніх чемпіонів, котрі вже встигли заявити про себе на весь світ. Щорічно, спортсмени ДЮСШ гідно прославляють наш район не лише на теренах області, а й далеко за її межами. Тячівські борці, тенісисти, футболісти, гандболісти та інші спортсмени ДЮСШ вже неодноразово виступали й на міжнародних змаганнях, де здобули собі безперечний авторитет.

Цікаво, що успіхи спортсменів починаються із занять, які вони відвідують у спортивній школі. Тут талановиті тренери допомагають молодим обдаруванням вдосконалити свої вміння і прищеплюють їм любов до спорту. Саме в такій непростій тренерській діяльності свої сили випробовує й 24-річний солотвинець, починаючий тренер відділення гандболу Тячівської ДЮСШ Роман Самарський.

Своє життя юнак пов’язав зі спортом не випадково, адже серед числа багатьох своїх вподобань він, усе ж, виокремлює гандбол.

? Кожен з нас має власне захоплення, ? ділиться Роман. ?  Для мене ним став гандбол. Граючи, я мав можливість познайомитися з багатьма досвідченими тренерами, такими як Вікторія Йосипівна Карпекіна, Юлія Петрівна Божук, Мирослава Йосипівна Науменко, Володимир Іванович Левицький, Борис Петровський та інші. Саме їхня робота мотивувала мене обрати тренерську діяльність, яка, у свою чергу, дала й можливість продовжити грати в улюблену гру.

Втім, зізнається Роман, що до початку тренерської діяльності бачив себе й у правовій сфері. Власне, мріяв займатися юриспруденцією, адже попередню освіту здобув за фахом спеціаліст права. І тільки любов до гандболу змусила хлопця продовжити вчитися, тож нещодавно Роман закінчив факультет фізичного виховання у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника.

До речі, окрім спорту та права, у вільний час, Роман полюбляє подорожувати, відкривати для себе щось нове та сподівається, що колись він ще неодмінно скористається своїми знаннями у правовій сфері.

Хоч Роман Миколайович вважає себе тренером-початківцем, однак уже з упевненістю переконує, що тренерська діяльність є однією з найважчих і найвідповідальніших. Її складність відчувається практично в усьому. Насамперед, займаючись з дітьми, тренер зобов'язаний вивчити психологію кожної дитини індивідуально, задля того, щоб зорієнтуватися не лише у виборі методики тренування, а й відповідного ставлення до дитини.

? Наразі я треную близько п’ятдесяти дівчат у трьох вікових групах від 9 до 12 років, ? відзначає Роман Миколайович, ? переважна більшість дівчат з Тячева, також є вихованки з Бедевлі та Тячівки. Хотів би ще зауважити, що це новий вид спорту для дівчат, тому, звичайно, є й такі, що залишили тренування. Позитивним є те, що практично кожного місяця до груп приєднуються в середньому по одній-двоє дівчат, що свідчить про те, що популярність гандболу зростає.

Зважаючи на те, що юні гандболістки тренуються тільки з вересня минулого року, Роман Миколайович зазначає, що говорити про високі досягнення та виокремлювати когось з вихованок, ще занадто рано. Проте, запевняє, що у групах є дуже талановиті дівчатка, котрі у майбутньому можуть вдало поповнити ряди спортсменів СДЮШОР. Наразі, молодий тренер прагне зробити для своїх вихованців зрозумілим те, що у гандболі, як і у інших видах спорту, є перемоги і поразки. Саме на змаганнях, на його думку, проходить процес виховання спортивного характеру.

? Після здобутої перемоги завдання тренера полягає у тому, щоб не допустити в команді, так би мовити, «зіркової хвороби», ? з посмішкою додає Роман Миколайович. ? Тобто не допустити, щоб діти почали переоцінювати свої можливості і недооцінювати суперників. При поразках, важливо не дати їм опустити руки, занепасти духом, а навпаки, залежно від ситуацій, мотивувати їх і підбадьорювати. Втім, всі ці тонкощі психології приходять тільки з досвідом.

Стосовно того, як зацікавити молодь району заняттями спорту, молодий тренер відзначає, що, на його думку, для цього майже не існує перешкод, якщо є бажання. Проте, з огляду на сучасні реалії у нашому регіоні, основними бар’єрами для зайняття спортом тренер вважає відсутність необхідних умов, низький рівень популяризації спорту як у школах, так і у сім'ях, а також ? спортивну недоступність, пов’язану з непростим матеріальним становищем окремих жителів населених пунктів району.

? Працюючи тренером, бачиш скільки є талановитих дітей, але для їхнього подальшого розвитку завжди постає питання фінансування, ? підсумовує Роман Миколайович. ? Саме тому хотілося б, щоб держава спрямовувала достатньої коштів на розвиток спорту. І найголовніше, хочеться щоб діти ще більше приділяли уваги спорту, адже як казав відомий мислитель: «Фізична освіта дитини є базою для всього іншого. Без правильного застосування гігієни у розвитку дитини, без правильно поставленої фізкультури й спорту, ми ніколи не одержимо зорового покоління».

Ірина Плиска