Гірше, ніж наркотики: чим небезпечна залежність від ігор

"Лудо" з грецької перекладається як "божевілля" або "божевільний потяг до чогось". Це нехімічна залежність, але подекуди вона впливає на людину більше, ніж наркотики. З цим явищем зіштовхувалися 5% людства і ледь чи не кожен 8 пацієнт психотерапії в Україні.

Про лудоманію – залежність від ігор, надію на виграш та патологічне бажання зіграти читайте у новому випуску програми "120/80" на 24 каналі.




Психологиня Наталія Ломоносова зазначила, що ігроманія, як і будь-яка інша залежність, – це спосіб втекти від того, що людина не може вирішити. Тобто це втеча від життєвих проблем або від соціальних ролей. Є люди, які не готові стати батьками, тобто не готові грати якусь роль.

Коли виникла лудоманія
Потяг до азартних ігор – не тільки проблема сучасності, адже коріння лудоманії сягають часів ще до нашої ери. В грецькій міфології боги робили ставки на своїх фаворитів-людей. Ігроманія виходила далеко за межі Європи: на єгипетських гробницях є зображення, де люди, боги й тварини грають у стародавню гру "Сенет". Завдяки гральним костям і паличкам боги здобували собі очки і вигравали суперечки. А покійники нібито грали проти власної душі.





"Це був 557 рік до нашої ери, один римський цезар – людина, яка керувала державою, створила перше казино. Так вони його й називали – "casino". З давньоримської це перекладається як маленький будиночок. Тобто такі будиночки – приблизно так само, як будинки розпусти, де люди могли розважатися", – розповів нарколог та кандидат медичних наук Олег Фітькало.

Першим відомим європейським ігровим будинком став заклад "Рідотто" у Венеції. Його створили у 1638 році для того, щоб контролювати азартні ігри в період карнавалу. "Рідотто" був відкритим для всіх охочих, але через високі ставки та офіційний дрес-код тільки дворяни мали змогу грати за столами. Вже через 130 років заклад зачинили: ігри суттєво збіднювали тамтешню шляхту.

Азартні ігри і сьогодення
Гральні заклади почали масово відкривати у Європі: в Італії, Німеччині та Великобританії. Однак першість зберігає американський Лас-Вегас, серед пустелі Мохаве розташовані понад 100 казино. Усі вони діють за одним правилом – зробити все, аби відвідувач затримався якнайдовше.


У казино немає вікон, аби втрачалося відчуття доби. Прямого проходу до виходу немає, адже від автомата до дверей – цілий лабіринт інших ігор. Підлога зазвичай встелена яскравим килимовим покриттям, кольори якого допомагають тримати гравців у тонусі довгий час.

Довідка. За 2013 рік 23 казино отримали по 72 мільйони прибутку, це понад 5 мільярдів загалом. В середньому – заробіток становить понад 630 тисяч доларів на день у кожному гральному закладі. Середньостатистичний гравець витрачає на рік приблизно 600 доларів.
"Людина проходить 3 стадії: фазу виграшів, фазу програшів і розчарування. Зазвичай людина програє перший раз, однак згодом стається виграш. Частіше за все, довго та дорого грають люди, які не відчувають себе успішними у реальному житті", – наголосив нарколог Олег Фітькало.

Він зазначив, що людина залежна не від хімічної сполуки – алкоголю, наркотиків чи тютюну, а від тієї поведінки, яку повторює, і яка їй дає відчуття внутрішньої насолоди. Це називається "нехімічна залежність". Також до неї відносять й сексуальні залежності, роботоголізм та спортивну залежність.

Коментарі

Додати коментар

Залишити коментар

оновити, якщо не видно коду