Історія винаходу, який змінив життя хлопця з Хустщини

Цей винахід потрапив у топ- 33 українських стартапів

Сайт Ужгород.ін розповів історію звичайного школяра з Хустщини з надзвичайним талантом винахідника.
ДОВІДКА:
Валентин Фречка – 17 років,
мешканець с. Сокирниця Хустського району Закарпатської області, переможець «Genius Olympiad» у США в 2018р.
Винайшов метод виготовлення паперу з опалого листя.
Цей винахід потрапив у топ- 33 українських стартапів.
17- літній парубок їде селом на біціґлях і слухає музику в навушниках. Тільки по обличчю видно, що хлопець після тижня, проведеного в Америці, ще не адаптувався до іншого часового поясу. Зі щирою посмішкою приймає від нас вітання, а з директором школи Володимиром Мандзюком та вчителем хімії Ольгою Сабадош Валентин дружньо обіймається. Після повернення з американської олімпіади – це їхня перша зустріч.
«Мені опівночі Ольга Олексіївна прислала смс, що буде у Валентина золота медаль, – розповідає директор Сокирницької школи Володимир Мандзюк. – Такі емоції накрили, уже ніч і не спав».
«Я в них вірю, у своїх учнів. Це головний принцип моєї роботи, – каже вчителька екології та хімії, науковий керівник Валентина Ольга Сабадош. –Кожен учень має якийсь талант, а у Валентина ще в молодших класах горіли очі, і він цікавився природою».

Як Валентин шукав «ВАУ»
«Ми науковою діяльністю займаємось з Валентином з 7-го класу, з 10-го ми почали ускладнювати теми, і уже на всеукраїнський рівень він вийшов з роботою «Вплив електромагнітного випромінювання мобільного телефону на людину і біоту». Це була перша перемога, яка і надихнула мого учня, – з гордістю продовжує розповідати пані Ольга. – Він довго шукав «свою» тему. Казав мені: «Треба щось зробити таке, щоб було – «ВАУ». Але «вау» було не все, що пропонував досліджувати Валік. А одного разу він прибіг і каже: «Я зрозумів, що я буду робити, я буду виготовляти папір».


Майже два роки щоденної праці в шкільній лабораторії. На щастя, сучасне технічне обладнання значно полегшило досліди вчителя хімії та учня-старшокласника. Реактиви купували самостійно, добре, що прийнятна ціна на них і дістати їх уже не проблема, як було ще кілька років тому.
«Тут навіть доводилось ночувати, бо мені була важлива кожна найдрібніша реакція в дослідах, – ділиться маленькими таємницями Валентин. – Все методом спроб і помилок. Перебрали і перепробували купу різноманітного листя, навіть з кукурудзи, спробували різні хімічні засоби. Коли зрозумів, що тримаю в руках перший зразок справжнього паперу, навіть радіти сил не мав. Це лише відкрило шлях до наступного етапу: зразок був непрезентабельного кольору, фактура не однорідна, тобто, папером його можна було назвати з великою натяжкою. Разом з науковим керівником Ольгою Олексіївною почали шукати метод відбілювання».

Сьогодні Валентин кожному охочому в деталях може розповісти про метод виготовлення паперу, таємниці не робить – патент на винахід оформлений і належить випускнику Сокирницької загальноосвітньої школи. Але передувала цьому велика робота, у якій ключову роль зіграла не одна людина.
«До нашої роботи ми підключили науковців з Ужгородського університету, ми розуміли, що робота виходить на вищий рівень і потребує фахових рекомендацій. Нам дуже допоміг доцент кафедри біологічного різноманіття і етимології УжНУ Владислав Мірутенко. Він посприяв, щоб у Пряшівському університеті  зробили аналіз нашого варильного розчину. А перемога  Валентина на всеукраїнському конкурсі Intel Еко дала путівку на американську олімпіаду  «Genius Olympiad» і зацікавила науковців Київського національного університету ім. Шевченка», – каже Ольга Сабадош.
Сам Валентин дуже просить в публікації подякувати Малій Академії наук України, яка реально допомагає юним талантам в розвитку і підтримує фінансово в участі у різноманітних світових конкурсах.
Американська мрія
«Я плакав на Таймс-Сквері, я так мріяв потрапити до США, – трохи соромлячись, говорить Валік. – За тиждень в Сполучених Штатах я пережив стільки надзвичайних емоцій!»

Досвід участі у подібних конкурсах (Валентин здобув гран-прі екологічного конкурсу в Кенії та золоту медаль в Тунісі у 2018р.) дозволив закарпатцю впевнено захистити свою роботу перед поважним американським журі, і в очікуванні результатів олімпіади конкурсанти встигли трохи помандрувати і відчути стиль американського життя.
«Я там ходив босий, практично кругом. Мені це подобалось. Я хотів би одягатись, як вони: не так, як потрібно, а так, як зручно. В селі мене б висміяли за три секунди, – посміхається Валентин.
На перший погляд вільне американське життя підштовхнуло молодих людей до експериментів, не дуже вдалих: плюнути з 102 поверху і потрапити на камеру відеонагляду охоронця будинку. Покарання в американському стилі «експериментатори» запам’ятають надовго – охоронець змусив усю команду спускатись вниз сходами. А на це пішло більше півгодини часу і зусиль.
Перемога на  Олімпіаді Геніїв відкриває для Валентина його Америку. Адже він здобув відразу дві відзнаки – золоту медаль у дисципліні «Наука», та окрему спеціальну відзнаку олімпіади, яка передбачає додаткові призи, в тому числі стипендію на навчання в університеті США. Тому повернутися до омріяної країни у юного генія великі шанси.

Школо, прощавай!
23 червня Валентин знову прийде в рідну школу, уже востаннє в статусі учня. На випускному вечорі за Валіком – фінальна промова. Напевне, говоритиме про можливості, які відкриваються перед кожним випускником, мабуть розповість про свої подорожі на світові конкурси юних науковців, абсолютно точно буде дякувати батькам і вчителям, а особливо «хімічці» Ользі Олексіївні Сабадош. І школі, яка виховала, мотивувала і яка, як це не банально звучить, дала путівку в життя. Валентин обиратиме свою дорогу, а директор школи сподіватиметься, що успіхи й увага, передусім українського керівництва держави до Валентина, додадуть бонусів і його «альма-матер».
«У нас прекрасна  школа і чудова матеріальна база для навчання. Я впевнений, що це дало змогу нам виховати такого талановитого учня. Наша школа зі складною історією. В 2001 році  ми ледь завершили її будівництво. Мало бути 3 поверхи, спромоглися лише на два, але, Слава Богу, укомплектували класи і розподілили усіх 600 учнів. А от окремий корпус їдальні з актовою залою так і залишився довгобудом. Я дуже сподіваюсь, що на школу звернуть увагу і ми добудуємо це приміщення. Потрібно 20 мільйонів гривень. Лише 20 мільйонів», –  з надією в голосі каже директор Сокирницької школи Володимир Мандзюк.
Що спільного між опалим листям і генною інженерією?
Валентин не любить будувати плани, в принципі, це типово для сучасної молоді. Плани зобов’язують, –  переконує юнак.
На жаль, його винахід –  теж не екологічна панацея. І проблему вирубки лісів та переробки деревини на целюлозу він на сто відсотків не вирішить, але за рік можна зменшити цю цифру на 18%. Саме екологічний аспект  найважливіший в інноваційному методі виготовлення паперу з опалого листя. Відновлювальна сировина, низька собівартість і нескладні етапи – цей комплекс позитивів зацікавив світову наукову спільноту. В промислових масштабах Валентин зможе випробувати свій метод на одному з картонно-паперових підприємств Житомирщини уже в липні цього року.
А поки він готується доздати ЗНО і серйозно обмірковує варіанти вступу у виші, в тому числі і в Україні. Якщо з навчальним закладом ще не визначився, то зі спеціальністю –  уже. Це генна інженерія, те, що сьогодні юнака цікавить найбільше, і та наука, яка ще має багато «білих плям». Можливо саме закарпатському генію доведеться їх заповнити.

Коментарі

Додати коментар

Залишити коментар

оновити, якщо не видно коду