На Закарпатті поховали закарпатського барона, який помер від (ВІДЕО)
На Виноградівщині поховали духовного лідера ромської громади Підвиноградова Миколу Йосиповича Богара. Його життя можна було вважати за казку, адже він жив як Бог, а помер від нового вірусу...
13 травня у віці 62 роки помер ромський барон Микола Йосипович Богар, який проживав у Підвиноградові Закарпатської області. Ромський барон помер в Ужгороді від коронавірусу. Він був багатодітним батьком, дідусем і прадідусем. Мав 12 дітей – семеро синів та п’ятеро доньок, а також 60 онуків та 12 правнуків.
“Борода”, як називали барона, жив заможно, навіть можна сказати, як король. Він проживав у шикарному маєтку, прикрашеному у стилі барокко з позолотою, вдягався у розкішне вбрання із золотими відливами. Ромська громада поважала і прислухалася до свого пастора. Щиро вірив у Бога, молився Господу українською та ромською мовами.
Про чуйність і доброту, любов до ближніх свідчить і той факт, що перебуваючи майже на смертному одрі, він думав про свою родину і громаду:
Поховали не керівника і не чиновника – попрощалися з людиною, яка вирішувала долю, цілої народності.
13 травня у віці 62 роки помер ромський барон Микола Йосипович Богар, який проживав у Підвиноградові Закарпатської області. Ромський барон помер в Ужгороді від коронавірусу. Він був багатодітним батьком, дідусем і прадідусем. Мав 12 дітей – семеро синів та п’ятеро доньок, а також 60 онуків та 12 правнуків.
“Така сім’я, такий величезний подарунок! Деякі навіть заздрять”, – розповідав Богар.Михайло Богар був віруючою людиною, духовним лідером ромської християнської громади Підвиноградова, що на Виноградівщині.
“Борода”, як називали барона, жив заможно, навіть можна сказати, як король. Він проживав у шикарному маєтку, прикрашеному у стилі барокко з позолотою, вдягався у розкішне вбрання із золотими відливами. Ромська громада поважала і прислухалася до свого пастора. Щиро вірив у Бога, молився Господу українською та ромською мовами.
Про чуйність і доброту, любов до ближніх свідчить і той факт, що перебуваючи майже на смертному одрі, він думав про свою родину і громаду:
“Якщо умру, бо мені погано, я чуствую, що умру. Не везіть мене додому. Зразу на кладбище. Будьте чим далі від тіла, скажіть дітям. Щоб я не заразив нікого..”, – такими були слова уже покійного барона і духовного лідера ромської громади Підвиноградова Миколи Йосиповича Богара.Велич поховання ромського барона цього разу у час коронавірусної пандемії проявилася не у якнайбільшій кількості присутніх на похороні, не у пишному бенкеті чи релігійній обрядовості.
Поховали не керівника і не чиновника – попрощалися з людиною, яка вирішувала долю, цілої народності.








