У неділю 14.11.21 р свій поважний 85- ти річний ювілей відсвяткував Іван Васильович Чопик з села Теребля.
Надзвичайно мудра, скромна і обдарована людина.  
Заслужений працівник сільського господарства, який більше 40 років пропрацював у даній галузі.  З них 25  - на керівних посадах,  очолював місцевий радгосп "Більшовик".  Делегат 15 з'їзду кооператорів у 1985 році,  депутат кількох скликань Тячівської районної ради.  
Привітати ювіляра прийшли - в.о.голови Тячівської райради Михайло Вурста та депутат ради Іван Корнута.  А також колеги - керівники тодішніх колективних господарств району - Іван Феєр, Іван Кричфалушій з братом Юрієм Кричфалушій та Дмитро Даруда, який теж згодом директорував у тереблянському радгоспі. 
На адресу іменинника   прозвучали щирі вітання від усіх учасників святкового дійства.  Михайло Вурста вручив Івану Васильовичу подяку райради  за багаторічну сумлінну працю та вагомий внесок у розвиток Тячівського району. 
Відтак за накритим столом відбулася щира розмова,  яка переростала у жваву дискусію. Адже було про що поговорити - за плечима у життіІвана Васильовича велика трудова діяльність. 
Тож розповів як розвивали колективне господарство, чим воно займалося, що вирощували і виробляли тоді. І як багато всі працювали -  обробляли землю, годували худобу, будували заклади тощо.
Власне, майже вся інфраструктура села Тереблі  та сусіднього Дулова, що теж входило до радгоспу, зводилась в той час колективним методом. 
Звісно, йому як керівнику, якому доводилось все організовувати, було важко спостерігати як згодом все те,  що колись спільно будувалось,  почало розпадатись ... .  
Найбільший жаль, без сумніву, за зруйнованим санаторієь, в якому колись могли відпочивати та оздоровлювались прості люди звідусіль. І те, що більшість  селян в той час мали роботу вдома, а тепер змушені поневірятись у пошуках заробітку по світах. 
Учасникам зустрічі цікаво було почути не лише про ведення сільського господарств,  а й унікальність  села Теребля - його природничі багатства,  талановитих місцевих мешканців тощо. 
Цього дня також в будинку Івана Васильовича зібралися у дружньому колі рідні та близькі ювіляра. В шлюбі з Юлією Михайлівною у них народились дві донечки Магдалина і Наталія. Дружина, якій до речі,  вже теж за 80-ть,  все трудове життя пропрацювала на сільській раді. Кажуть, що рецепт їх міцності шлюбу - це терпіння. А ще зайнятість, бо постійно доводилось працювати. Сучасним сім'ям радять цьому повчитися.  
На вершині літ шановане подружжя Чопиків радіє своїм  донькам, 5 онукам та 5 правнукам. Тішиться їхніми життєвими успіхами та молить Бога за щастя й благополуччя всієї родини.
У свій поважний вік, Іван Васильович, нівроку, гарно виглядає і почувається добре, тільки ноги підводять  - важко ходити. Однак як і в молоді роки завжли в бадьорому настрої, має невичерпну  силу духу та оптимізму. 
- Все буде добре!   - каже як завжди у житті.
Тож щиро бажаємо Вам, шановний Іване Васильовичу ще  багато - багато радості, щастя,  міцного здоров'я, благополуччя та Божого благословення на многії й благії літа! 
Любов Немеш