Тячівські волонтери щодня плетуть маскувальні сітки та "кікімори" фото

Катерина Дейнека, вчителька біології та хімії в ліцеї з угорською мовою навчання, одна з організаторок плетіння маскувальних сіток та виготовлення "кікімор", розказує: "Десь на 3-4 день повномасштабної війни подзвонила знайомій волонерці, а та сказала: "Не знаю що ви можете, а що не можете, але сітки потрібні завжди." От і почали. 
Спочатку навчилися плести безосновні, згодом один з волонтерів знайшов основу для сіток аж в Іспанії.
Подивившись, що всі нейбайдужі приносять тканини часто не того забарвлення, яке потрібно для маскування, вирішили навчитися фарбуванню тканин. Катерина згадала, що її бабка колись фарбувала собі колготи. Підійшла до своєй мами
і сказала: "Ти ж пам'ятаєш, як це робиться. Давай спробуємо."
Знайшли фарбу і на обійсті Рози Шимон розгорнули цілий цех з фарбування тканин. 
Один з принципів тячівських волонтерів: "Якщо робити, то так, як треба, і те, що потрібно." Завжди на зв'язку із військовими, часто просять прислати фото місцевості, щоби розуміти які кольори використовувати.
З часом почастішали запити на маскувальні костюми, що часто називають "кікіморами". Вирішили спробувати. Вивчили теорію, знайшли викрійки, сітки, зробили верстати. І почали. 
Якщо виготовлення маскувальних сіток - справа колективна, і процес налагоджений в тячівській загальноосвітній школі з угорською мовою навчання ім. Ш.Голлоші, то роботу над "кікіморами" часто беруть додому і працюють після робочого дня вечорами й ночами.