Щойно прогриміла новина світового масштабу в царині науки: українка Марина В’язовська отримала одну з найпрестижніших нагород в сфері математики — медаль Філдса.   Перш ніж Ви почнете радісно і беззастережно підкидати капелюхи у небо, я відразу фактологічно зауважу, що Марина давно працює в Німеччині.   І слава Лептонному Богу, бо тут би вона просто мерзла в неопалюваних інститутах і сиділа на неповному робочому тижні всі останні 8 років.   Такою вже є увага наших влад до науки.  
 Тим не менш, ця історія важлива і цінна з двох аспектів.   По-перше, Марина дійсно блискуче розв’язала задачу пакування сфер у багатовимірних просторах, над якою билися найкращі світові розуми.   На секундочку, от Вам цитата про важливість цієї роботи ще зі статті від 2016 року від Ірина Єгорченко:  
 "Задачу оптимального (найбільш щільного) пакування сфер однакового радіусу у тривимірному просторі поставив відомий астроном Йоганн Кеплер у 1611 р. у зв’язку з пошуком найкращого способу транспортування гарматних ядер на кораблі. У двовимірному просторі (тобто на площині) розв’язок задачі оптимального пакування кіл досить очевидний — це конфігурація "бджолині стільники", хоча доведення цього зовсім неочевидне і було знайдене лише в 1940 р. Гіпотезу Кеплера для тривимірного простору довів Томас Хейлс (із допомогою комп’ютера) лише у 1998 р. Тоді такий метод отримання математичного результату сам собою був сенсацією. Формальне доведення (отримане також із допомогою комп’ютера) було опубліковане лише у 2015 р.   Доведення, запропоноване Мариною Вязовською, — це всього 21 сторінка формул та розрахунків.
На основі її роботи 21 березня Генрі Кон, Абінав Кумар, Стівен Д. Міллер, Данило Радченко та Марина Вязовська опублікували аналогічний результат для 24-вимірного простору. Найбільш щільне пакування сфер у 8-вимірному просторі визначається кристалічною решіткою Е8, у 24-вимірному просторі — решіткою Ліча. Цю решітку було побудовано британським математиком Лічем у зв’язку з так званим кодом Голея (код з виправленням помилок), який використовувався для передачі космічним апаратом "Вояджер" фотографій із Юпітера та Сатурна."  
   Тобто, на секундочку, робота Марина "смачна" не тільки для високочолих науковців з крейдою у дошки, а й для перспективних технологій.   По-друге, тут таки слід віддати належне підготовці, яку вона отримала в Україні — спочатку мехмат університету Шевченка, а потім захист кандидатської дисертації в Інституті математики НАН України.   Добре, що цей "дорогоцінний камінь" потрапив у гідну оздобу.   Звідси слідує лише три висновки: У нас повно талановитих людей і слід створювати умови для їх розвитку, а не плекати плагіат та імітацію наукової діяльності на державному рівні, як це відбувається зараз. Без науки і технологій Україна приречена відправляти свої мізки на експорт без шансів на створення тут інноваційної економіки. Слід допомагати Збройним Силам України. Бо без цього не буде попередніх двох пунктів.  
  https://www.online.ua/